«Вогнепальній й ножові» Сергія Жадана – урбаністичне Євангеліє ХХІ століття

Чим сьогодні можуть порадувати непересічного читача полиці книгарень? Якщо відкинути класиків і тих, хто пише про вампірів і хоббітів, по-справжньому цікавої і вартої уваги літератури залишається не так вже й багато. І серед цього недо-розмаїття якісного чтива окреме місце займає сучасна українська література. Зокрема, Сергій Жадан. 

Зокрема, його нове творіння під назвою «Вогнепальні й ножові». Одразу хотілося б зазначити, що Жадан як такий – митець вельми специфічний, і твори його також не кожному зможуть припасти до душі. Але його творчість точно не зможе лишити байдужими тих, хто наважаться з нею познайомитись. «Вогнепальні й ножові» – збірка, трохи не схожа на всі попередні праці поета. Усі вірші в ній об’єднані єдиною тематикою, і щоб отримати повну якісну картинку про книгу, треба читати все й одразу, не відокремлюючи одного вірша від іншого. Жадан намагається поєднати духовне і матеріальне, віру і занепад, запиленість міст із чистотою душ представників робітничого класу, доносячи до людей заповіді урбаністичного Євангелія через шансон.

Інакше кажучи, нова книга Сергія Жадана розкриває реалії сучасного українського життя у бетонних джунглях міст: любов і ніжність, зраду й вірність, героїзм і ницість намірів. Проте, незважаючи на свою структурну складність та велику кількість описаних персонажів, «Вогнепальні й ножові» неодмінно припадуть до душі тим, хто все ж наважиться зазирнути у вічі реальному життю.

Автор - Катерина Волинець