Живе українське кіно

24-27 липня у чудовому та старому місті Лева пройшов один з небагатьох кінофестивалів, що проходять на теренах України – LvivInternationalShortFilmFestivalWiz-Art, який проводиться завдяки підтримці фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». 

Він був вже 7 за рахунком проведеним фестивалем короткого метру. Організатор Ольга Райтер вважає, що проведення таких культурних заходів в теперішніх умовах війни на нашій Батьківщині взагалі є досягненням, тому головним гаслом кінофестивалю стало «Кіно – сильніше, ніж зброя». Потрібно знімати фільми, а не стріляти з пістолетів. 

Акредитація преси на даному міжнародному, але комфортному та маленькому фестивалі відбувалася дуже просто. Вхід на всі заходи для журналістів був абсолютно безкоштовний, а також усі представники преси отримували програмку подій і каталог з біографіями та фільмографіями журі, коротким описом кожного івенту та фільму, який був представлений у програмі. Глядачі ж могли купити фестивальний абонемент на всі 4 дні, або купляти білети безпосередньо перед показами та іншими подіями.

Загалом 4 фестивальних дні складалися з конкурсних та позаконкурсних показів, прес-конференцій, лекцій, майстер-класів та Q&A, також була присутня панорама сучасного українського кіно та ретроспектива українських короткометражок ХХ століття, а особливо приємним сюрпризом стала зустріч та дискусія з режисерами BABYLON'13 та безкоштовні покази їх найяскравіших робіт. 

Перейдемо до більш конкретного представлення журі цьогорічного фестивалю. 

Гюнхільд Енгер – норвезька кінорежисерка, номінантка премії «BAFTA». 

Катерина Горностай – українська документалістка, яка стала широко відома після показу її фільму «Між нами» на кінофестивалі Молодість. 

Шимон Стемплевскі – президент фундації AdArte, директор фестивалю короткометражного кіно ShortWaves. 

Перший день фестивалю почався с прес-конференції та акредитації журналістів. Потім була лекція Микити Лиськова «Анімація: історія та розвиток» (До речі лекції та майстер-класи можна знайти на офіційному сайті кінофестивалю: http://wiz-art.ua/festival ), а офіційне відкриття фестивалю відбулося доволі урочисто у Львівській філармонії за участі електронного гурту KEMI. Були показані фільми-номінанти та лауреати великих міжнародних кінофестивалів. Урочистості закінчилося невеличким фуршетом. 

Другий день був дуже насичений та переповнений подіями. Особливо він виділявся великою кількістю документалістики: прес-конференція з режисерами та продюсерами BABYLON'13, майстер-клас Катерини Горностай «Реальність у документальному та ігровому кіно», покази фільмів BABYLON'13… 

Щодо конкурсних та позаконкурсних блоків, то конкурсні були поділені за кількістю фільмів в одному блоці (всього їх було 3), а позаконкурсні (яких також було 3) були тематичними. Наприклад, перший блок був присвячений темі «Ігри розуму», а наступний - «Сила людини». 

26 липня були показані всі конкурсні блоки, проведена ще одна лекція, а також показані стрічки зі спеціальної програми, а це: підбірка української короткометражної класики 60-70-х рр., яка була підготовлена за сприяння Національного Центру імені Олександра Довженко та невеличкий вечірній показ музичних відео у затишному кафе. 

27 липня завершився показ і позаконкурсного блоку і української панорами сучасних українських стрічок. Відбулося багато Q&A з закордонними митцями, і звісно пройшло урочисте закриття кінофестивалю у Львівському палаці мистецтвразом з оголошенням переможців у всіх номінаціях та вручення почесних призів. 

Я, як справній поціновувач гарного кіно, з міжнародної конкурсної програму точно можу виділити такі стрічки як:

«Де ми» Ілкер Чатак, Німеччина, 2013

«Більше двох годин» Алі Аскарі, Іран, 2013

«Bang! Bang!»Жюльєн Бісаро, Франція, 2014

«Честь» Павел Веснаков, Болгарія/Німеччина, 2013

«Проби» Сусана Касарес, США, 2013

та звісно переможець цьогорічного фестивалю Wiz-Art – «Вбити тітку» Метеуш Гловацкі Польща 2013. 

І звісно, з національної програми:

«Жуйка» Ольга Макарчук, 2013 

«Так закінчилось літо» Марина Рощин, 2013 

«Сортувальник» Олександр Шкрабак, 2013. 

В цілому фестиваль відбувся на достойному рівні, технічні чи організаційні проблеми, якщо може і були, то залишилися непомітними для глядачів. Тим, хто вважає, що кіно на теренах України не існує, можу вас засмутити, бо воно є і воно справжнє. Тому відвідуйте наші, українські кінофестивалі, знімайте українське кіно і любіть його!

Автор статті та фото - Марія Мікіртичева