Мандруючи з драконом

Чи часто вам вдається закинути буденні справи та відправитись подорожувати? А буває таке, що більшість часу в дорозі вам доводиться знаходитись наодинці? Особисто я не уявляю свого життя без подорожей, це дає мені емоції, надихає на створення та реалізацію нових ідей та проектів. Частіше за все мені доводиться їздити наодинці, але приблизно півроку тому все змінилося. 

Цього літа в мене з’явився справжній патріотичний дракон, жовто-блакитного кольору, якого я при першій же нагоді взяла з собою в чергову пригоду. Дракону пощастило, бо за два місяці він встиг відвідати Київ, Львів, Херсон, Тернопіль, Івано-Франківськ, а вже потім почав освоювати закордонний простір. У Львові його навіть хотіла придбати одна приємна пані, за його щирі патріотичні кольори, але я не в силах була віддати свого товариша, та він не дуже й хотів, до поки ми не потрапили закордон. Там для нього все було дивним і незвичайним, як і для мене.

Дорога була довга, а їхали ми до чарівної Італії, про програмі «I'LLEG(U)AL», для того щоб зруйнувати стереотипи, зануритись у традиції і тонкощі культури кожної з країн учасників. Завдяки цьому проекту дракон зміг відвідати Амстердам, Неаполь, Рим та невеличке селище Альвіньяно, де ми і жили. Він познайомився з учасниками з Венгрії, Італії, Грузії, Румунії, Турції. 

Ми зрозуміли одну важливу річ, що не має значення з якої країни та якою мовою ти розмовляєш, завжди можна знайти порозуміння на рівні жестів. Я з драконом робили деякі спостереження відносно італійців. Вони пізно вечеряють, аж о дев’ятій - десятій годині вечора, дракону це не дуже сподобалось, бо відчув, що набрав пару зайвих кіло. 

А ще нас надзвичайно здивувало, що в маленьких містечках жінкам суворо забороняється сидіти в кафе та ресторанах з чоловіками чи без, це вважається проявом легковажності. Не було часу сумувати, адже кожну вільну хвилинку займалися тренінгами, воркшопами, екскурсами в етнічні особливості кожної з країн. Італійцям смакувало наше традиційне українське сало, а ми були в захваті від моцарели. 

Так пролетіли 10 неймовірних днів у теплій країні, яка за формою нагадує чобіток. От настав час вертатися. Літак відлітає з Риму, а отже це чудова нагода нам з драконом побачити стародавнє місто, зробити фоточки біля Колізею. Але дракон не захотів повертатися до дому, він так захопився подорожжю, що вирішив з середини побачити місто, а допомогла йому в цьому підступна чайка, яка вихопила його в мене з рук на головній будівлі Капітолії і тепер частинка України залишилась назавжди в Римі. І можливо колись ми з ним знову зустрінемось в черговій мандрівці, але це вже буде зовсім інша історія..

Автор - Ірина Сопільняк