Маруся Чурай — душа України.

1 листопада 2014 року вистава за поемою Ліни Костенко «Маруся Чурай» відкрила 88-й театральний сезон Миколаївського академічного українського театру.

Більш як 350 років тому з уст молодої української дівчини полетіла у світ тиха журлива пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Цю пісню люблять і співають українці по всьому світові, і до сьогодні . Вічна тема кохання, зради і помсти хвилює і бентежить наші душі, як хвилювала душі наших далеких предків століття тому. Чарівна мелодія і високе поетичне слово огортають слухача смутком і співчуттям до бідного Гриця і до дівчини, яка його згубила, до скороминущості й трагічності такого короткого і такого солодкого людського життя. Велетенська та всепоглинаюча любов до своєї батьківщини, і мова - Господи, мова зачаровує, полонить та малює неймовірні картини.

«Маруся Чурай» у версії нашого театру насичена автентичним співом, містичними образами та символами, які поглинають глядача у вир українських обрядів та вірувань. Атмосфера вистави наповнює з перших хвилин, і не відпускає ще довго, навіть після того як відлунали оплески і закрилася завіса. Кожен, хто прийшов на виставу, знайде ряд «своїх», власних символів, які асоціюються з українською культурою і взагалі з Україною. Що до музичного вирішення, то слів забракне. Фольклористичний напрямок, задана структура та її звуковий образ, це все працює на саму виставу, зокрема на містичну атмосферу. За це окрема шана хормейстерам-постановникам, з.а. України Р.Рубльовій і з.п.к України Л.Головащенко.

Сценографія теж самобутня, і також несе в собі своєрідні символи та настрій. Художник-постановник О.Гоноболіна. Також ми маємо своєрідне пластичне, і знову ж таки містичне рішення, з яким яскраво впорався хореограф Ю.Бусс

Режисер-постановник, Сергій Павлюк, відомий миколаївцям такими роботами в нашому театрі як: «Чайка», «Тінь», «Макбет» та ін. Режисер не просто гортає сторінки минулого України, а примушує глядача через призму сьогодення по-новому подивитися на події минулого, "душею сягнути неба".

Аналізуючи гру акторів, думаю, що однозначно всі будуть згодні з тим, що тут кожен на своєму місці. Не буду робити детальний аналіз кожної акторської роботи. Зупинюсь на най яскравіших, звісно, на мій погляд. Отже:

«Маруся», у виконанні Т. Марштупи та І.Леонтьєвой, не залишає глядача байдужим. Ми, разом з акторкою, переживаємо, коли життя зрештою надламує душу, і відчуваємо тягар випробувань, який випав на її долю.

«Гриць» - М. Руденко – ті хто знає цього актора по іншим виставам театру, буде здивований. Глибина його гри і відданість певній ролі, в деякому сенсі, «виб’є землю з під ваших ніг».

Декілька смачних крапель гумору у виставу привносять: О.Лебідь, у ролі писаря, та дует з.а.України Л.Баранової, у ролі Параски Демихи та Т.Винник, у ролі Таці.

Образи матерів у виконанні С.Нікітасенко (Бобренчиха) та Ф.Полоз (Чураїха) яскраві в своїй дуальності . Завдяки акторкам, майже відчуваєш вічну жагу до «Добра», але для матері Гриця добро поняття матеріальне, і як у противагу, Чураїха для якої добро — то категорія моральна.

Також не байдужим залишать глядача, два зовсім маленьких актора: Валерія Стройнова у ролі маленькой Марусі Чурай, та Андрій Богатирьов у ролі маленького Гриця.

Приголомшливі образи Родиць: О.Галушка, О.Студзінська та К.Алєксєєва, їх народна (автентична) манера співу наділена напрочуд гарною польотністю. Іхній спів такий, ніби з глибини душі підіймаються якісь тужливі хвилі , що їх просто необхідно виплеснути в пісні, інакше можна просто захлинутися.

Під кінець дійства перед нами «Маруся Чурай», чий образ зливається з образом України.

Ця вистава, на мій погляд, різнобічно якісний театральний продукт. В ній поєдналося все: музика, акторська гра, режисура, світло, костюми, лаконічна філософська сценографія. Якщо маєте змогу прийти на виставу, гадаю, не пожалкуєте.

Завідувач літературно-драматургічної частини
Миколаївського академічного українського
театру драми та музичної комедії – Н.Лапунов

Фото: І.Козічев