И, конечно, в канун это важного для страны праздника, мы не могли обойти стороной один из культовых предметов одежды настоящих украинцев — вышиванку. Именно поэтому представляем вашему вниманию новый опус нашего крымчанина-переселенца
Доброго часу, мої читачі! Сєгодня, у честь дня Незалежності України, хотілося б розглянути національні прояви моди. Нє, не сучасної моди, на кшталт витворів Андре Тана і іже с німі.
В послєднєє врємя, на почвє патріотизму, велика кількість насєлєнія України, (наконец –то!!!, і дєдушка от етого в восторгє), прошла ритуал самоідентифікаціі. І деяка частина людей почала носити вишиванки. І опять же, дєдушка рад, с етого приводу. Шо то дєдушка заговорілся. Хоча, дєдушка старий, і єму могло буть всьо равно, і він мог би і дальше озвучівать свої склємаразми (ті хто не знає етого слова, розшифровую – ето дуже страшное заболєваніє - слєроз усугубльонній маразмом). Поетому дєдушка переходе к головному.
Як і коли вишивка з’явилась в Україні, дєдушка не скаже, і не потому шо дедушка рзбитий склєрозамі, а потому шо навіть історіки не взмозі отвєтіть. Українська вишивка берьот свій початок з епохи познєго неоліту - початку бронзового століття, від племен трипільської культури. Елементи орнаментів, що використовувалися трипільцями, сарматами та скіфами зустрічаються навіть на сучасній національній вишивці.
Свої більш-менш сучасні очєртанія українська вишивка почала отримувати на рубежі XVI і XVII століть, у часи розквіту українського козацтва. У козацьких сім'ях панував патріархат, тому праця в сім'ї була розмежована. (Дєдушка за раздєлєніє труда).Так, у кожній українській родині існувала своя «швейна майстерня» - шили, ткали і вишивали дружини і доньки. Ткали жінки в будь-яку вільну хвилину - після догляду за домашніми тваринами, після роботи в полі, під час посідєлок з подружками. (От би вмєсто по танцюльок з падружкамі, дівчата устраівалі такі посиденьки, і язики почесали і полотна наткали, але про шо ето дєдушка? О, молодість, молодість гдє ти? І потом, дєдушка ж не настаіваєт, ето так…)
Навєрноє ви звертали увагу, що українці й українки часто зображуються у бєлих сорочках з візерунками - цій традиції вже багато століть. Що характерно, візерунок змінюється залежно від місцевості і кожен має своє значення, як татуювання у народів Далекого Сходу.
Вобщє, де душка ємного нє понімаєт женского увлеченія сучасних жєнщин і дєвушек, купляти надруковані картини або набори у швацьких магазинах, а потом вишивать не напрягаясь, і готові роботі развешивать по хаті. Нє, не то шоб дєдушка протів. Дедушка очень даже за возрождєніє традиції вишивання. Але згадаємо шо вишивка була сугубо утилітарна. Вишивкою прикрашали одежу, рушники, простирадла та подушки. Дєдушка, як був ше маленьким, у годи щенячьєй юності, не може згадати, шоб у хаті його бабусі вісєли сомнітельние картінки у рамочках. Ой, опять дєдушка прєвращаєцця в мастера короткого расказа. Но нічого дедушка з собою подєлать нє может, и потом дєдушка в том трєвожном возрастє, коли хочецця поговоріть.
Так от, продолжаєм продолжать. В середині минулого століття в Україні з'явився абсолютно новий вид творчості - художнікі создавалі портрети і пейзажі вже не за допомогою фарб, але за допомогою тканини. Вишиті портрети стали невід'ємною частиною української культури. Ну, це уже наслідок постанови Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету «Про заходи сприяння кустарної промисловості», спрямована на збереження народної творчості та його примноження, яка вийшла у 1919 році. У нас у селі таким не балувалися. Портрети Сталіна і Леніна в хаті, як казала моя бабуся, не по фен-шую. Нє, ну єслі портрет Кобзаря, то можна.
Дєдушка не буде далі заглубляцця у вєхі історіі. У честь свята дєдушка прєдлагаєт насладіцца сучасною вишивкою. Шо собствєнно ми и зробимо.
С уважєнієм, дедушка Юбер Гал'янович
Фотографії дівчат у вишиванках — Студія вишивки "ГОЙРА"
С другими материалами от "Дедушки" можно ознакомиться здесь:
Переехав в Николаев. Часть 2. Бохо-шик
Переехав в Николаев. Часть 1. Мода
0 коммент.:
Отправить комментарий