«Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями…»

14 березня Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії приготував миколаївцям особливий вечір, а саме постановку відомої опери нашого земляка Миколи Аркаса «Катерина» за мотивами однойменної поеми Тараса Григоровича Шевченка. Вже більше ніж століття історія бідолашної Катерини знаходить співчуття у мільйонах українських сердець.

Опера «Катерина» розгорнулась на три дії, які умовно можна назвати трьома ступенями того життєвого лиха, яке спіткало головну героїню: у першій дії Катерина закохується у московського солдата Івана і, навіть, не підозрює, що він може її покинути. Осліплена своїм коханням не слухає ні батька, ні матір, ні закоханого у неї парубка Андрія. Проте тривога вже закралася у серце бідолашної дівчини.

Друга дія розповідає про страшну зраду: москаль Іван покидає Катерину, а вона зостається одна та ще й осоромлена, бо стала покриткою. Суворе тогочасне суспільство ніколи б не дозволило Катерині жити спокійно серед людей – воно не сприймало покриток, а позашлюбних дітей – байстрюків, зневажало. Хоч як і важко було катреним батькам залишати свою доньку на розсуд долі, проте суспільна думка була як вирок – Катерина змушена покинути свій дім. Нажаль, безмежне кохання парубка Андрія до Катерини не врятувало ситуації.

Третя дія відображає повною мірою весь трагізм долі молодої жінки. Катерина залишилась нікому не потрібна: ні батькам, ні суспільству, а найголовніше – своєму коханому Івану. В останній раз доля звела їх, щоб ще раз боляче вдарити, але на цей раз удар став смертельний: «Міцно пригорнула, сердешна, дитину до грудей, поцілувала її, укрила свиткою, перехрестила й поклала під деревом. А сама пішла до річки та й з місту у воду». Іван зробив вигляд, що не впізнав свою коханку, його серце не зворушила, навіть, згадка про сина.

У поемі Т.Г.Шевченка піднімаються такі гострі соціальні проблеми, як вседозволеність солдатів московської армії, нещасне кохання, зрада в коханні, осуд суспільства та переважання суспільної думки над особистими почуттями та бажаннями. З цього приводу Великий Кобзар писав:

«Отаке-то на сім світі

Роблять людям люди.

Того в’яжуть, того ріжуть

Той сам себе губить.

А за віщо? Святий знає

Світ, бачся, широкий,

Та нема де прихилитись

В світі одиноким».

Професійні актори театру, музиканти симфонічного оркестру та всі, хто працював над постановкою змогли вдало передати дух величних творів української культури, знайшли місце для співчуття ліричній героїні у серцях глядачів. Як зазначають співробітники театру, нова постановка опери «Катерина» - це соціально-творче замовлення до нагоди 150-річчя Миколи Аркаса.

Для поціновувачів театрально мистецтва, нагадуємо, що наступна вистава театру – «Моцарт» відбудеться 16 березня о 18:00. Приємного перегляду!

Автор статті: Синявська Катерина

Автор фото: Андрій Javdet