У кожного з нас Україна викликає різні емоції, але як рідний куточок на землі – об’єднує нас одним почуттям – почуттям патріотизму та любові до Батьківщини. В чому це проявляється, можна говорити та сперечатися довго, адже на сьогодні виховання патріотизму не є обов’язковим на державному рівні. Добре це чи погано – вже інша тема. Але такі свята, як День Незалежності, День Конституції, День української мови та письменності, а також День Державного Прапора України викликає у багатьох теплі відчуття, не дивлячись на проблеми нашої держави, та об’єднує українців, що власне змушує замислитися.
Інформованість населення щодо державних свят не завжди відбувається на належному рівні. Багато українців хотіли б більше знати, але через власну заклопотаність не приділяють увагу пошуку інформації. Так, наприклад, не всім відомо, що офіційно 23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Саме цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні свято — День Державного Прапора України, про яке знають тільки одиниці, багато з яких журналісти та держслужбовці. А чому? Хто в цьому винний? На ці питання теж можна відповідати з різних сторін, але одна з яких завжди буде - ми самі, бо якщо навіть державні діячі не включили в програму освіти виховання патріотизму та знання своєї країни, починаючи з історії до сьогодення – це не виправдовує нас самих.
А для чого державі потрібен прапор? Саме завдяки державним символам, яким і є прапор, країна доводить свою незалежність, свою історію та відрізняється від інших. Найчастіше, коли ми бачимо прапор України, перебуваючи в іншій державі, нас охоплює почуття любові до рідного краю. З історії відомо, що прапори були поширеними на битвах та різних військових суперечках для підняття духу та ідентифікації. Наш державний прапор має синьо-жовте забарвлення. Ці кольори не випадкові – протягом тисячоліть наші предки вважали їх священними. Синій колір асоціюється з кольором води, без якої не було б життя, не дозрів би хліб, це колір ясного, чистого неба, а жовтий колір – це колір жовтогарячого сонця, без променів якого, не було б життя на землі та колір пшеничної ниви, хліба та зерна.
Також відомо, що Українське синьо-жовте колірне сполучення - одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства - золотого лева в синьому полі, який з'явився в другій половині XIII століття. А в 1917-1921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. Впродовж ХХ століття жовто-блакитний прапор слугував символом українського національного опору проти комуністично-радянської окупації, а в 1991 році, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався, як державний стяг незалежної України. Вже 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни.
Святкування Дня Державного Прапору ще раз доводить наш рівень небайдужості до держави. Нехай 23 та 24 серпня буде завжди ще однією з небагатьох можливостей відчути патріотичний дух, поміркувати про свою країну, відчути любов до своєї держави. Тому що все залежить від нас і змінювати країну в змозі тільки, якщо українці є разом. Популярним є вислів, але досить влучний – починати треба з себе, щоб змінити оточуюче.
Автор: Лідія Ємєлєва, експерт Клубу політичної діагностики "СтрекоZа"
Відео: Андрій Шаповаленко та активісти клубу Дмитро Дума, Валерія Шаповалова
Фото: інтернет
0 коммент.:
Отправить комментарий