Вчора, 24 серпня, у Миколаєві з розмахом відбувся парад вишиванок. Вже вдруге городяни приєдналися до цієї всеукраїнської акції. Радіє серце, коли бачиш такі перетворення у рідному місті, яке ще не скинуло із себе ярлик зросійщення.
Люди у святкових сорочках та національному одязі несли величезний жовто-блакитний стяг, здіймаючи його то вверх, то вниз. Здавалося, що синє море з відблисками сонця розлилося головною вулицею міста. Приємно було бачити, що до параду приєдналися не тільки молоді люди, але також і представники старшого покоління. Як банально це не звучить, але все ж таки це яскравий приклад для наслідування.
Але якщо ззовні вишиванкова хода виглядає ледь не ідеалістично, то зсередини не все так просто. По-перше необхідно розібратися із головним мотивом переодягання у національний одяг – для всіх він, нажаль, неоднаковий. Для одних – це дійсно вияв патріотизму, повага до національної культури, для інших – данина моді, що в принципі не так вже й погано, для третіх – успішно проведена організаторська робота із зарахуванням «плюсику» до політичної біографії.
Недуже приємно писати словосполучення «мода на вишиванки», але це факт, який не обійти. Якщо взяти конкретно лише наше місто, то давайте згадаємо чи багато людей ви бачили одягнених у вишиванки у вихідні, або інші святкові дні, окрім Дня Незалежності? Власне я, ще рік або два роки тому, не зустрічала таких людей, а якщо й зустрічала, то сильно дивувалася: «Ого! Вишиванка? У нас?!».
фото з українського Vogue
У Львові людям, одягнених у національний одяг, ніхто не дивується, бо то є Львів, звідки власне і привозять більшість вишиванок. Звичайно, західні та північні області теж вважаються стратегічними постачальниками етно-одягу, це для тих, хто у цю хвилину приготувався мене виправляти. Так от, мода на вишиті сорочки пішла саме з міста Лева, але ж як довго вона доходила до нашого регіону…Нарешті дійшла - рік тому або більше відкрили і магазин спеціалізований, але товар імпортували з тих же таки західних областей. Проте, зараз у Миколаєві вишивальний бізнес поволі розвивається: місцеві майстрині набирають свою клієнтську базу у соціальних мережах.
Ви можете сказати, моду на український одяг започаткували українські селебріті. Думка має право на існування, але згадайте чи сильно вас тягнуло одягти вишиту сорочку, після перегляду телевізійних сюжетів за участі Катерини Ющенко, або скажімо Юлії Тимошенко…От власне. А коли друг, повернувшись із подорожі Західною Україною, захоплено розповідав про все, що бачив, і вихвалявся в тридорога придбаною сорочкою з вишивкою, то і вам вже стало цікаво приміряти на себе несправедливо забутий атрибут української культури.
Якщо опитати всіх тих людей, які вчора взяли участь у святковій ході на Радянській, то майже всі скажуть, що придбали свої вишиванки у Львові та інших західних регіонах.
Поговоримо про свідомість. Національна свідомість – це коли змалечка тебе батьки вчать любити рідну країну, поважати батька й матір, шанувати Бога, а життєві напучування звучать національною мовою. Якщо так подивитися, то людей, вихованих у дусі національної свідомості, у Миколаєві одиниці, і не факт, що їхні батьки не родом звідкись там із Західної, знову ж таки. «Нас мало, але ми у вишиванках».
Вчорашнє святкування Дня Незалежності створило ілюзію або надію на те, що Миколаїв поволі прокидається від тривалого сну, і ми все ж таки здатні стати справжніми свідомими українцями і любити свою країну не тільки за те «что она есть», а за більш широкий ряд якостей, притаманних лише Україні.
Автор статті: 4young.com.ua
Фото: Андрій Javdet журнал Vogue.ua, соціальні мережі
0 коммент.:
Отправить комментарий